НАТА, 54 - 10 марта 2009 15:12

[COLOR=darkblue][B]Весняний вечір...
Тихо навкруги...
І лиш дві постаті безжурно і невпинно
Вели розмову про часи оті,
Коли кохали один одного невинно.
- Скажи мені чи ти любив?
- Любив...
- Чому ж пішов?
- Я сам незнаю. Чому мене не зупинила? Сказала:"Все, вже не кохаю"
- Я не хотіла щоб ти йшов, злукавила, признатись мушу. Та ранив ти мене тоді, скалічив зовсім мою душу.
- Я виглядав тебе щоранку та згодом зникли всі надії.
- Тебе чекала до світанку, та то були одні лиш мрії. Я розлюбити не змогла, усі роки тебе кохала. Я іншого давно знайшла, та жаль, тебе не забувала.
- Я все життя тебе кохав, хоч інша поряд засинала. Вуста як ніжно цілував, перед очима ти стояла.
- Гадаю час мені вже йти. З тобою попрощатись мушу.
- Прощай моя любов і ти, я відпускаю твою душу...
Запанувала знову тиша.
Весною пахло і бузком.
На перехресті роздоріжжя
Порожньо й сумно стало знов.[/B][/COLOR]

• 
• 
•